У чудовому фільмі “У гонитві за счастям” (“The Pursuit of Happyness”, США, 2006) Вілл Сміт грає батька-одинака Кріса Гарднера. Виховуючи п’ятирічного сина, він щосили намагається зробити так, щоб дитина росла щасливою. Він опиняється на вулиці, але не здається і влаштовується у брокерську компанію.
Цей відео-фрагмент із чудового фільму “Життя прекрасне” (“La Vita è bella”, Італія, 1997) яскраво демонструє деякі якості офіціанта, який намагається влаштуватися на роботу до свого дядька в престижний ресторан. Він крутиться й вертиться, багато говорить і намагається у всьому догодити якимось уявлюваним клієнтам.
Серіал “Джон Адамс” (“John Adams”, США, 2008) – цілком достовірна біографія Джона Адамса – одного з батьків-засновників американської держави. Герой – найбільш недооцінений із засновників – зображений керівником, на якого варто рівнятися.
Уявіть собі “Хрещеного батька”, розтягнутого на багато десятків годин; це “Підпільна імперія” (“Boardwalk Empire”, США, 2010 – наш час). Все, за що підприємці люблять трилогію Френсіса Форда Копполи, є й у телесеріалі Мартіна Скорсезе.
“Громадянин Кейн” (Citizen Kane, США, 1941) – один із найвеличніших фільмів за всю історію кіно. Американський інститут кінематографії назвав його найкращим фільмом всіх часів і народів. Фільм зняв 25-річній вундеркінд Орсон Уеллс (Orson Welles), який за сумісництвом написав сценарій, продюсував фільм і грав головного героя.
Наведене нижче відео дозволить заглянути за ширму великого бізнесу кінематографу, і побачити, як створюється 90% сучасних фільмів. Те, що на екрані сприймається глядачем, як реальність, насправді дуже часто виявляється не більш, ніж спецефектами. І значною мірою саме вони гарантують стрічці високий прибуток.
Макс Скіннер (Расселл Кроу), головний герой фільму “Хороший рік” (A Good Year, США, 2006), – акула лондонської біржі, який не гребує заради прибутку ніякими забороненими прийомами, своїх підлеглих називає не інакше як “лабораторними мишами”, а самого себе – “пожадливим виродком”…
Спокушати покупця низькою ціною, новою упаковкою, сезонними знижками та іншими традиційними прийомами стимулювання збуту стає дедалі складніше. Успішні продажі вимагають більш тонкої роботи, адже “головний жах маркетингу – це те, що потрібно донести повідомлення людям, які не хочуть вас вислухати …”
Фрагмент фільму “Диявол носить «Prada»” (“The Devil Wears Prada”, США, 2006). “Ти можеш виходити за межі дозволено і самостійно приймати рішення” – Міранда не має жодних сумнівів, що Андреа остаточно перетворилася з провінціалки, яка прагне стати журналістом газети, на акулу модного бізнесу.