«Можна знайти багато курсів, де людей вчать рахувати та управляти, але я не знайшов жодного курсу, де би вчили формулювати гіпотези», — говорить Роджер Мартін (Roger Martin), почесний професор Школи менеджменту Ротмана в Університеті Торонто й один із провідних світових мислителів зі стратегії. Під час онлайн-лекції для української авдиторії у рамках проєкту ReІnforceUA від Бізнес-школи МІМ він поділився ідеями зі своєї нової книги «A New Way to Think» («Новий спосіб мислення»).
Цитати з лекції Роджера Мартіна:
Я використовую метафору термометра як системи. Наприклад, є якась встановлена оптимальна температура 20 градусів. І коли температура підвищується, система автоматично вмикається для її зниження до визначеного показника, і навпаки. Однак ніколи не стоїть питання: а чи 20 градусів — це правильна температура, що ми постійно повертаємося саме до цієї позначки? Якою вона фактично має бути? Усе, що ми робимо в світі на основі моделей, допомагає нам діяти. І тут є два шляхи. Перший — це коли ваша модель не працює, ви її викидаєте і берете іншу. Не підходить вам 20 градусів — ви встановлюєте 16 або 22. А другий — це якщо модель не дає результату і ви її не змінюєте, не знаєте, як встановити іншу температуру, тоді ваша модель керує вами і ви маєте погоджуватися з тим, які результати вона пропонує.
Найкраща модель — це вулиця з двостороннім рухом: усі рівні під керівником мають допомагати управлінській ланці бути більш продуктивною, але також корпорація повинна будувати спроможності для співробітників і бізнесу в цілому. Потрібно відмовлятися від тих напрямків, у яких компанія слабша, і розвивати ті, де вона конкурентна.
СЕО або керівник має зв’язуватися з усіма людьми і розуміти, завдяки чому вони можуть стати більш ефективними і що для цього має робити компанія. Я би порадив їм подумати і обговорити, що робить корпорація такого, що ускладнює життя співробітникам. Ми маємо ставитися до працівників як до клієнтів, а робота управлінця у тому, щоб їхнє життя зробити кращим.
Не варто приймати рішення про майбутнє, спираючись на аналітику минулого. Адже ви не можете створити майбутнє, аналізуючи лише минуле. Ніяких нових ідей в історії не було підтверджено аналітично саме через те, що не можна щось довести у майбутньому на основі даних з минулого. Йдеться про різні стадії наукового методу: спочатку ви створюєте гіпотезу, проводите експеримент, після чого збираєте дані, аналізуєте їх і приймаєте рішення.
Є тисячі курсів, які вчать, як працювати з даними, але я не знайшов жодного курсу PhD, де вчать, як створювати гіпотезу. Це теорія, якої, здається, ще ніхто не торкався. У небезпечній точці бізнесу ми покладаємося на аналіз, а не уявляємо гіпотезу, щоб потім прийняти рішення, які будуть оптимально прийнятним.
Щодо інновацій, ключем до них є аномалії: якщо вони є в даних, на них слід звертати увагу і запитувати — чого це нас вчить? Подивіться на смартфон. До його появи всі друкували на клавіатурі, а він навчив людей друкувати на склі. Мені здається, цінність аномалії у тому, що вона дає нам ідеї.