Бо Лотто про невизначеність як шлях до креативності

Ми за будь-яку ціну уникаємо невизначеності, бо наш мозок вважає її небезпечною. Проте творчість народжується там, де немає повного знання і впевненості. Як же подолати бар’єри сприйняття? Про це розмірковує у короткому відео відомий нейробіолог, професор Лондонського університету Бо Лотто (Beau Lotto).

Деякі тези Бо Лотто:

— Стрес від невизначеності, що ми переживаємо, зменшує пластичність мозку, прискорює вмирання мозкових клітин, перетворює нас на більш екстремальні версії себе. Тому практично усе, що ми робимо, спрямовано на те, щоб зменшити невизначеність. Проте іронія в тому, що невизначеність — це єдине місце, де ми маємо бути, щоб подивитись на речі інакше.

— Кожного разу, коли ми робимо крок, наш мозок формує сотні припущень — і завдяки цьому ми живі. Еволюційно мозок звик брати те, що не має значення, і перетворювати його на щось значуще (адже якщо людина не була впевнена, що якийсь звук — це наближення хижака, за секунду вже було пізно). З припущень мозку будується наше сприйняття реальності. Та з часом вони стають дуже стабільними — і це починає нас суттєво обмежувати.

— Усе, що ми бачимо, є відображенням тих припущень, що їх колись робив наш мозок. Щоб подивитись на речі інакше, потрібно втрутитись у процес формування сприйняття. Як це зробити? Перше — глибоко повірити у те, що усе, що ми робимо зараз, базується на наших старих припущеннях. Не дещо — а абсолютно усе. Потім потрібно виявити свої припущення і поставити їх під сумнів. Це надзвичайно складно, бо визнати: те, що ви вважали правдою, може нею не бути, — означає прийняти невизначеність, якої мозок уникає за будь-яку ціну.

— Креативність завжди починається із запитання, із незнання. Нічого цікавого не починається зі знання.

— Ми скоріше дотримуватимемось припущень, які є неправильними, аніж визнаємо, що вони хибні. Так працює мозок: він вважає, що це безпечніше для нас. Тому ми не любимо, коли політики змінюють свою думку, навіть якщо з’явилась додаткова інформація, яку вони взяли до уваги.

— Мозок рухається маленькими кроками, він не вміє робити великі стрибки. Те, як він вчинить наступної миті — це те, що він вважає найбільш ймовірним, базуючись на своїх припущеннях. З цієї точки зору ми не можемо зробити будь-що. Дещо є для нас неможливим — у межах нашого сприйняття світу.

— Креативність є такою лише ззовні, а не зсередини. Адже те, що спостерігачу здається великим стрибком, для креативної людини є логічним наступним кроком. Можливо тому, що його припущення є набагато більш складними, аніж ваші.

Джерело: open