Непередбачувані ігри (рецензія на к/ф “The Game”)

– Прощавай, тисяча доларів…
– Твої черевики коштують тисячу доларів?
– Кожен.

Бізнесмени краще інших знають, розуміють і відчувають, що життя – це гра. Добре, якщо ця гра йде за правилами, якщо основні моменти ясні й очікувані. Але так буває далеко не завжди. І краще заздалегідь підготуватися до непередбачуваності та нез’ясовності ситуацій і дій персонажів життєвих ігор, до містичного збігу булгаковських обставин.

Ясно, що в авангарді бізнесу йдуть переможці. Успіхи формують у них своєрідний чемпіонський характер. Звичайно, на цьому шляху є чимало помилок, прорахунків і невдач. У слабкого вони швидко відбивають смак займатися бізнесом. У бізнесі виживає той, хто “тримає удар”. А хто його до цього готує? Хто навчив його йти до успіху крізь переживання, втрати, перенапругу і зрадництво? Саме життя. Досвід. Але є ще мистецтво (кіно, театр, література) і спорт. У творах мистецтва ми знаходимо приклади для наслідування, у спорті вчимося йти до перемог.

Щоб разом з ударом матеріальним не одержати удар психологічний, потрібно спеціально готуватися. Наприклад, спортсмени часто проходять психотренінги адаптації до змагальних ситуацій. У них моделюються різноманітні обставини, у яких спортсмен може себе проявити. У фільмі Девіда Фінчера “Гра” (“The Game”, США, 1997) відбувається те ж саме. Це готовий тренінг для формування певного ставлення до непередбачених життєвих ситуацій.

Зрозуміло, гротеск – основний інструмент подібного моделювання. Але він приймається як можлива реальність. Зателефонувати в банк і довідатися, що в тебе з рахунку зникли всі гроші, особливо якщо там лежали великі або останні гроші, – до цього мало хто готовий. Але автори фільму попереджають: готуватися до цього треба. Чудово продумана фабула розкручує цю ідею в серії складних ситуацій, потрапляючи в які герой тренує кмітливість, спритність, емоційну стійкість, рішучість, сміливість та інші досить корисні властивості особистості. При цьому змінюються його світогляд і сформована життєва філософія, а разом з ними і ставлення до людей. Герой стає більш альтруїстичним, терпимим і м’яким.

Як зміниться життя героя далі, невідомо, але очевидно, що його внутрішній світ став більш прийнятний навіть для нього самого, став світлішим і благополучнішим. Якби цей сюжет не придумали сценарист і режисер, то який-небудь союз промисловців, підприємців або банкірів повинен був би подібний фільм замовити.

Хоча така інтерпретація, напевно, була далеко не головною навіть у творців цього фільму. Вони акцентували увагу глядача на своєрідній, дуже дорогій супергрі, запропонованої головному героєві. Екстрім, адреналін, елітарність – те, чого ще ні в кого й ніколи не було. Але це на поверхні. “Гру” потрібно не просто дивитися, а навчитися бачити, бачити головне.

Сюжет. Процвітаючий фінансовий воротила Ніколас Ортон (Майкл Дуглас) уважає, що його добре сплановане життя поза небезпекою. Але все змінюється, коли його брат Конрад (Шон Пен) підносить йому в день народження незвичайний подарунок – гру. Почавши грати, Ніколас виявляє, що ставка – його життя, а правила йому невідомі.

Автор: Геннадій Горбунов, професор, доктор педагогічних наук
Джерело: КІНОменеджмент