Management.com.ua |
Фрагмент фільму “Уолл-Стріт: гроші не сплять” (“Wall Street: Money Never Sleeps”, США, 2010). Головна промова Гордона Геко, в якій він розповідає про основні причини краху – спекуляція на позичені гроші. Коли герой озвучує слово “спекуляція” – одразу стає моторошно, адже усі ми на чомусь спекулюємо.
Кожен з нас має певне бачення інвестування грошей в ті чи інші бізнес-проекти. Це теж спекуляція. Проте, основна причина краху зовсім інша – наголос робиться на позичених коштах. Коли люди почали розуміти, що вклавши у кожний інвестиційний проект 2-5% власного капіталу, і закредитувавшись під 95%, можна було заробити до 500% доходу. Люди звикли до цього. Усі дійшли до одного моменту – як визначити “waited average cost of capital”? Чим більше позиченого ресурсу, тим менше значення WACС, тим більше буде заробітку на власних проектах. Але мало хто розуміє, яку дисконтну ставку потрібно брати, враховуючи цей додатковий ризик надмірного левереджу, і де його критична межа.
Люди звикли мислити трендами. Якщо нерухомість йшла вгору, то так мало б тривати вічно. Якщо тепер ринки йдуть вниз, то усі думають, що так буде й надалі. Звісно, що про це все пишеться в підручниках з фінансового менеджменту, проте мало хто їх читає і звертає увагу на ці деталі.
Автор: Євген Пенцак, викладач фінансів та ризик-менеджменту в Києво-Могилянській бізнес-школі
Джерело: Innovations.com.ua