Історія маленького італійського ресторанчика (к/ф “Big Night”)

Фільм “Довга ніч” (“Big Night”, США, 1996) – це історія про двох братів-італійців, які намагаються вести в Америці ресторанний бізнес. Вони мають, здавалося б, усе, щоб їхній бізнес процвітав: «сировина», техніка приготування та майстерність шеф-кухаря роблять їжу не тільки максимально здоровою, але й неймовірно смачною.

Поряд з ними, на тій ж вулиці, інша родина емігрантів утримує ще один «італійський ресторанчик», який користується неймовірним попитом. Він відрізняється від першого не тільки візуально (ілюмінації, гучна музика та дівчата біля входу), але й «внутрішньо», – під виглядом італійської їжі відвідувачам пропонується «фаст-фуд», оригінальними залишаються лише назви.

Темп життя американців відтісняє саму їжу на «задній план», люди тут не приходять до ресторану, щоб насолодитися смаком, швидше – яскраво завершити день та, при нагоді, «щось перехопити». Чекати понад півгодини на обід чи вечерю?! Ну і що, що їжа щойно з вогню! Тут вирішальний вплив мають інші чинники, і яким би якісним не був продукт, це «не те», що чекає споживач. Для місцевих мешканців поняття «якість» має дещо інакшу інтерпретацію.

Ми бачимо «класичний» приклад актуальності розуміння «ключових цінностей» потенційного споживача як основи для розвитку бізнесу: «дай людям те, чого вони хочуть, а потім ти зможеш дати те, чого хочеш ти». Водночас, для відданої людини, яка вірить в свою справу, відмова від неї рівнозначна смерті.

Критичним стає для братів «випробування довірою», і в один день вони залишаються практично на вулиці. Попри те, що вчинок сусіда-італійця не можна назвати «братерським і доброзичливим», хто зна, можливо якраз такий фінал стане початком нового, якіснішого, життя братів-італійців в Америці?

Кінострічка не має завершення, кожен може додумати самостійно, якою ж буде доля маленького ресторанчика та його власників. Особисто для мене проглядає безліч варіантів, від несподіваного «піднесення» (цьому могли б посприяти, для прикладу, стаття в газеті та розголос про минулу вечірку, позика від Боба на погашення боргу…) до початку «з нуля» в новому місці. В будь-якому випадку, вони перейшли через критичну точку; криза зробила їх сильнішими і мудрішими, змусила позбутися зайвого і – сумнівів, що чи не найважливіше.

Автор: Марічка Артиш, генеральний директор Консалтингового Центру ПЕРСПЕКТИВА-М
Джерело: КИНО-менеджмент