Management.com.ua  

Нова парадигма управління: недосконалість як шлях до розвитку

25, Липень
2018

У чому помиляється класична економіка? Якою є найбільша небезпека надмірного споживання? Яких змін варто чекати людству від автоматизації? Про це розмірковує керівник програми MBF kmbs Євген Пенцак під час події, присвяченої виходу книги Насіма Талеба (Nicholas Taleb) «Антикрихкість. Про (не)вразливе у реальному житті» (Antifragile: Things That Gain from Disorder) українською.

Деякі тези Євгена Пенцака:

— Вся класична економіка побудована на парадигмі утилітарності, на тезі про те, що ми прагнемо максимізувати своє задоволення. Ми розглядаємо усі наявні альтернативи — і пропускаємо їх крізь власну функцію задоволення, вибираючи найкращу опцію. Іншими словами, ми витрачаємо на те, від чого отримуємо найбільше задоволення.

— В людському організмі дуже багато різних систем, і часто вони дублюють одна одну. Якщо якась виходить з ладу, індивід продовжує існувати, бо її замінює інша система. Скажімо, з точки зору медицини потреби в двох нирках немає — достатньо було б однієї нирки на 10 людей. Чому так влаштована природа? Бо все живе не діє за принципом оптимальності.

— Все більше людей замислюються: навіщо ж нам взагалі заганяти себе у цю петлю, збільшуючи споживання? Зараз набирають сили протилежні тренди: наприклад, один француз стверджує, що йому для життя достатньо 40 товарів. Але сучасна економіка базується на надмірності споживання! І зупинитись вона не може. Популярна метафора сучасного життя — це ніби танець з горилою: не ми вирішуємо, коли цей танок зупинити.

— Поведінкова економіка сильно відрізняється від класичної, бо принаймні 50% у ній — це психологія. Нобелівські лауреати Кідланд і Прескотт на початку 2000-х отримали премію за те, що довели: макроекономічні моделі більше не працюють, і виправити це вже неможливо. Їх треба будувати з нуля.

— Зараз ми бачимо увесь світ крізь призму взаємозв’язків між компаніями, сферами бізнесу тощо. Вже не досить підвищити ефективність в маленькому ребрі економічного графа, потрібно думати про те, як побудувати містки в цьому графі, як створювати нові конфігурації, що змінюватимуть сприйняття світу. І робити це треба дуже швидко, бо якщо ти не побудуєш місток, це зробить хтось інший — а ти залишишся без ринку.

— У житті потрібно розуміти, що не тільки ти максимізуєш свої інтереси, а й інші. А люди отримують найбільший інтерес від емоцій, які переживають. То якими нам варто бути: гіперраціональними (вигравати, та не отримувати задоволення від життя) чи емоційними? Напевно, що варто балансувати ці дві сторони.

— Теперішній капіталізм дає неправильні дороговкази. Скажімо, людина може бути наділена рідкісним талантом, але йде працювати туди, де може заробити більше грошей. Ми мали б найповніше реалізовувати свої задатки, а фінансова система — сприяти нам у цьому. Тоді ці таланти не витрачались би дарма. Саме на це повинен бути спрямований новий капіталізм, якого ще нема.

— До чого призведе масова автоматизація?.. Скоріше за все, ця трансформація буде несхожою на усі попередні. Йдеться не просто про робочі місця, які зникнуть, або нові технології, що з’являться. Зараз перед нами стоїть запитання: а чи буде людина потрібна взагалі? Чи залишиться вона вершиною розвитку цивілізації — чи її замінить щось інше?

— Погані рішення у житті чи в бізнесі трапляються не тому, що ми чогось не знаємо, а тому що те, що ми знаємо, є неправильним. Але ми не зупиняємось. Нам здається, що можна автоматично приймати правильні рішення. Деніел Канеман вважає, що 80% людей взагалі не вмикають рефлексивне мислення, не аналізують, чому вони роблять саме так.

— Ідея антикрихкості полягає у тому, щоб наражати своє життя на різні невеликі ризики, готуючись до великих.

Джерело: open


Кількість переглядів: 394

Догори