Перша криза (фрагмент к/ф “The Devil Wears Prada”)

Фрагмент фільму “Диявол носить «Prada»” (“The Devil Wears Prada”, США, 2006). Якщо говорити про рівень зрілості Андреа (див. результати дослідження нижче), то на початку фільму вона – програмна, тобто не спроможна і не готова виконувати поставлені задачі. Коли трапляється перша криза – Андреа думає, що їй поставили задачу, складнішу за ту, яку вона може виконати. Але насправді вона лише думає, що це неможливо виконати.

Пізніше вона приймає поради Найджела і починає вчитися, в результаті чого стає задачною – хоча й готова рости та розвиватися в “Подіумі”. Коли Андреа успішно вирішує ситуацію з книгою про Гаррі Поттера, вона стає проблемною, відчуваючи, що спроможна протистояти будь-якому виклику й вирішити будь-яку задачу.

Рівень зрілості ми розуміємо як здатність (наявність характеристик, знань, навичок) і готовність (не просто бажання, а прямі дії) людини приймати рішення та брати відповідальність за їх прийняття. Цей показник завжди розглядається відносно результату. Рівень зрілості у людини може змінюватися від низького до високого, тому ми можемо сміливо вкладати зусилля в розвиток людей. Перехід з одного рівня зрілості на інший можливий після проходження через внутрішню кризу цінностей, коли життя ставить людину перед вибором – переглянути багаж цінностей і відмовитися від нефункціональних для розвитку у конкретний момент.

Однак необхідно розуміти, в яких саме ситуаціях і яким чином це правильно робити. У процесі виховування ми повинні враховувати і той факт, що люди іноді “скочуються” вниз за рівнем зрілості. Відповідно, людина з високим рівнем зрілості – це готова й спроможна особистість.

ДОСЛІДЖЕННЯ

У 1960-ті роки було проведено дослідження у великих корпораціях, результати якого продемонстрували розподіл за рівнем зрілості серед працівників компаній.

70% – “діти”, низький рівень зрілості. Люди, які не спроможні й не готові діяти. Їх ще називають “синіми комірцями”, або “програмними” (task oriented). Рівень зрілості не залежить від інтелекту, назви посади й віку. Людина, обтяжена регаліями, виявляє цілковиту відсутність бажання застосовувати нові, відмінні від стандартної “програми”, закладеної в їхній мозок, знання й навички – це типовий приклад, який нерідко трапляється у нашій бізнес-реальності.

20% – “підлітки”, хочуть та готові діяти (task solving), проте не мають достатніх знань та навичок. Їх ще називають “задачними”. Саме вони є золотим фондом кадрового резерву компанії, саме в них треба “вливати” знання, складати для них плани розвитку і розвивати. Найкращий стиль взаємодії з ними – наставництво і коучинг.

7 % – “юнаки”, готові й здатні брати на себе відповідальність за виконувані дії. Потребують самоутвердження за рахунок влади, професіоналізму. Також їх називають “проблемними”, через те, що саме вони вирішують проблеми. З ними немає потреби визначати кроки для виконання цілей. Необхідно лише поставити їм цілі, а спосіб досягнення вони оберуть самі. Найнебезпечніша категорія, тому що схильні до “зіркової” хвороби. Небезпека цього захворювання – повне нерозуміння людиною того, що вона неадекватна. Саме “зіркова” хвороба не дозволяє проблемним зробити найсерйозніший якісний стрибок у їхньому житті і стати лідерами, здатними створювати системи.

2% – “дорослі”, візіонери. Вони створюють системи, не потребують “цілепокладання” та емоційної підтримки. Самі шукають і знаходять способи досягнення мети – стратегію.

Усі ці категорії відрізняються, головним чином, кількістю стереотипів, які обмежують розвиток і самореалізацію людини. Чим менша залежність від стереотипів, тим менше емоцій – мозок працює краще. І, відповідно, тим кращий результат: особистий і робочий.

Автор: Ярослава Лоянич, лідер HR-напрямку Києво-Могилянської бізнес-школи
Джерело: Innovations.com.ua