Рецензія на фільм “Нафта” (“There Will Be Blood”, 2007)

Дія фільму “Нафта” (“There Will Be Blood”, США, 2007) відбувається в кінці 1920-х років у Каліфорнії і описує зліт нафтовидобувної компанії, що належить амбітному і бездушному магнатові Плейнв’ю. Роман Ептона Сінклера “Нафта”, що послужив частковою літературною основою для фільму Пола Томаса Андерсона, був присвячений каліфорнійському нафтовому буму, викриттю жадібності, цинізму і язв корупції. Андерсон мислить категоріями метафізичними: його фільм починається з виробничого епосу, що вже саме по собі незвичайне поєднання, і дуже швидко переходить у напіввізійне полотно, яке дає величну картину пекла на реалістичному нафтоносному грунті.

Головний герой, нафтовик Деніел Плейнв’ю, геніально зіграний Деніелом Дей-Л’юїсом, – “збірний пункт” чи не всіх великих одержимих, які є значущими для американської свідомості. Нью-Йоркські критики порівняли цього персонажа з капітаном Ахавом з “Мобі Діка”, проте сам Пол Томас Андерсон часто проводить паралель між Плейнв’ю і Дракулою: подібно до останнього, герой Дей-Л’юїса висмоктує життєвий сік з матерії, тільки в його випадку матерія – земля, а життєвий сік – нафта. Накульгуючи, як диявол, Плейнв’ю обходить і привласнює територію за територією, а там, де неможливо уламати або заламати власників землі, дренує грунт, викачуючи нафту із “заповідної” зони.

Загалом, фільм Пола Томаса Андерсона – найкраща кіноілюстрація до “Протестантської етики і духу капіталізму” Макса Вебера. Господь обрав тих, хто правильно вклав гроші і з толком витратив прибуток. Тому справжній одержувач і акціонер благодаті – не екзальтований пройдисвіт, який з успіхом заснував сміхотворну церкву Третього Одкровення, але не сповіщений вчасно Богом про трагічне зниження курсу акцій, а мільйонер-вбивця, який спекулює нафтою, брехнею і сімейними цінностями. Саме його режисер витягне з бруду бурової свердловини і помістить у фіналі в ідеальний мізантропічний особняк.

За матеріалами www.kinoafisha.spb.ru