Дещо про управлінський стиль і стабільність бізнесу (фрагменти к/ф “The September Issue”)

Анна Вінтур – головний редактор американського видання журналу Vogue з 1988-го року. Жінка, яку визнали однією з найвпливовіших постатей сучасної моди. У 2008-му році Анна Вінтур отримала почесний Орден Британської Імперії з рук самої Королеви Єлизавети II, здобувши статус “двигуна світового культурного прогресу”.

Анна вивела журнал на якісно новий рівень розвитку – очоливши його, вона створила унікальний на той час образ глянцевого видання. Лише за кілька років після того, як була назначена головним редактором, Анна домоглася збільшення накладу Vogue вдвічі. Вона першою почала запрошувати відомих моделей на зйомки для обкладинки журналу. Вона відкривала нові імена у світі моди, допомагаючи молодим американським дизайнерам. Дякуючи їй, Vogue сьогодні – це Біблія світу моди.

За стиль управління Анну Вінтур назвали «зимою» (Wintour (Вінтур) співзвучне з winter (зима). Ні для кого не секрет, що саме вона є прототипом головної героїні книги та художнього фільму «Диявол носить Prada» («Devil wears Prada»). Лорен Вайсбергер написала цю книгу у 2003-му році – після того, як деякий час пропрацювала з Анною.

Пізніше, у 2009-му році, світ побачив новий фільм, в якому головною героїнею стала сама Анна. У документальному фільмі головний редактор журналу Vogue та її команда розповідають історію створення вересневого номеру Vogue (2007 рік), який став найтовстішим в історії видання. Для команди журналу це був справжній виклик – підготувати номер на 840 сторінок (на 100 сторінок більше за попередні випуски). Після виходу цього номера видання отримає на 9 млн. читачів більше.

У фільмі «The September Issue» відверто відтворено внутрішню кухню підготовки вересневого Vogue. Пропоную переглянути кілька уривків з фільму і поміркувати над управлінським стилем головної героїні та її принципами роботи з людьми. Також варто оцінити сам бізнес Vogue в цілому.

Анна, без сумніву, – впливова й талановита жінка. На ній тримається Vogue вже понад двадцять років. Їй притаманний харизматичний стиль управління. Fashion-бізнес – це творча річ, але творчі принципи Анни Вінтур залишаються не дуже зрозумілими для її команди. Вона критикує, але не пояснює, за що. Члени команди часто не розуміють системи координат та ідею бізнесу, і це їх однозначно демотивує.

Грейс Кодінгтон – креативний директор Vogue, права рука Анни, яка вже більше 20 років працює в американському Vogue (до цього вона 20 років віддала роботі в британському Vogue). Грейс – надзвичайно талановитий стиліст, і Анна це визнає, але продовжує критикувати її роботу. Грейс у розпачі, адже її роботи відхиляють, а до здачі журналу у друк залишається зовсім мало часу…

Цікавими могли б бути відповіді на такі питання:

• Чи працював би я у такій компанії?
• Чи вклав би гроші у цей бізнес?
• Який основний ризик цієї компанії?

Автор: Олександр Саврук, декан Києво-Могилянської бізнес-школи
Джерело: “Київстар Бізнес” Дайджест